Мій щасливий талісман

Приймаючи Оскар за найкращу режисуру він поцілює свою маму і назве її «мій щасливий талісман».
Це історія про найвідомішого і найкасовішого голлівудського режисера в історії світового кінематографу, продюсера і монтажера. Який зняв чималу кількість культових фільмів, таких як «Щелепи» (1975), "Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега" , «Інопланетянин» (1982), "Парк Юрського періоду" (1993), "Список Шиндлера" (1993).

20 його фільмів зібрали в прокаті 8,4 млрд доларів. Саме він вважається засновником поняття «кіноблокбастер». Також він Володар чотирьох премій «Оскар». Картини його кілька десятків разів номінували на «Оскар» та багато інших престижних кінопремій світу.

Мало хто знає, що родина нашого героя походить з України, у своїх інтерв’ю він неодноразово згадував, як йому готували борщ мама і бабуся, і навіть співали пісень українською мовою.
Батько його Арнольд Меєр був відомим в Америці інженером, електриком та винахідником. Батьки якого були євреями та вихідцями з українських земель, які у 1906 році емігрували з Кам’янця-Подільського до Америки.
Родичі по материнській лінії були вихідцями з України, бабуся і дідусь народились в Одесі.
Мати Лія Адлер, була піаністкою і танцівницею, саме вона привила любов до класики.
Методи виховання його матері можна було вмістити в одній цитаті:
«Мені завжди здавалося, що, якщо дитина щось хоче, то вона повинна це мати».

І пізніше вона вихвалятиметься «результатами» такого виховання. Так сильно раніше вона пестила і підтримувала свого маленького сина, так тепер він задарював її і коштовними подарунками, і увагою, і любов’ю, і не дивлячись на шалену популярність завжди залишався тим самим милим сином і справжнім чоловіком, яким вона завжди пишалася.

Вона завжди підтримувала сина в будь-яких його задумах і ідеях.
Не зразу мати вгледіла видатний талант у своєму синові, але коли батько подарував синові портативну кінокамеру і хлопчик дуже захопився зйомкою, постійно допомагала йому. Вся родина слухняно грала ролі в його перших короткометражках, а коли майбутній режисер знімав свій перший повнометражний фільм, Лія безкоштовно годувала всю знімальну групу.
«Одного разу молодий … взяв кілька банок начинки з вишневим пирогом і розніс їх по всій моїй кухні. Я озирнувся навколо, побачивши, як з усіх поверхонь капала червона липка рідина, яку я буду витирати на своїй кухні ще багато років», — згадував Адлер. «Але перш ніж я встиг сказати хоч слово, моя мати (бабуся) подивився мені в очі і сказав, блиснувши: «Наш … стане або небезпечною людиною, або режисером, удостоєним нагород». Не вбивайте його, доки ми не дізнаємось і я швидко розреготалася!»
А люблячий син часто згадував:
«Моя мама завжди хотіла більшого; вона була «мамою на максимумі». Мамі було недостатньо. Це чудова річ для дитини, тому що вона надихнула мене бути амбіційним і завжди хотіти все більше, більше і більше».
На початку пандемії 2020 року він насмілився зняти фільм про своє дитинство бо зрозумів: єдина історія, яку він не розповідав, — його власна.
"Ця стрічка — спосіб повернути батьків і зблизитися з моїми сестрами та братами", напише він після виходу у прокат свого напів-автобіографічного фільму «Фабельмани» 2022 року.
Фільму про дорослішання маленького хлопчика, яких так захопився магією кіно, що вирішив присвятив йому усе своє життя.